У загальному розумінні дислексія – це порушення навчальних навичок, яке насамперед впливає на навички читання та письма. Проте не лише на них. Дислексія насправді стосується обробки інформації. Люди, які страждають дислексією, можуть відчувати труднощі з обробкою та запам’ятовуванням інформації, яку вони бачать і чують, що може вплинути на навчання та набуття навичок грамотності. Але дислексія впливає на всі сфери життя, не тільки на здобуття грамотності. Дислексикам важко читати ноти, водії довго вчать дорожні знаки, вони мають проблеми з орієнтуванням тощо.

Дислексія може зробити навчання читанню справжнім викликом, але дислексики часто є надзвичайно яскравими дітьми з неймовірним потенціалом. За умови правильної та тривалої підтримки майже кожен дислексик може почати добре читати та писати.

Якщо ваша дитина бореться з дислексією, вона не одна. Відповідно до досліджень Американської асоціації дислексії (American dyslexia association), приблизно 6–10% сучасних студентів у всьому світі стикаються з цією проблемою навчання. Деякі вчені кажуть, що відсоток може бути навіть ближчим до 20, оскільки багато людей борються зі своїм читанням і мають певні ознаки дислексії, але не відповідають точним критеріям тестування.
Діагноз дислексія, як правило, ставиться, коли дитина починає читати і стикається з характерними проблемами: вона довго запам’ятовує букви, не може скласти декілька звуків разом, плутає схожі за написанням букви, не може запам’ятати послідовність фактів/букв (алфавіт, наприклад). Важливо розуміти, що всі ці особливості може мати й дитина без дислексії, тому ані батьки, ані вчителі самі не ставлять такий діагноз. Вони лише мають побачити проблему, а діагнозом займаються логопеди, корекційні педагоги, невропатологи та нейропсихологи.

Як дислексія впливає на здатність дитини до навчання?
Дитина стикається з першими проблемами вже в першому ж класі. Оскільки бувають різні типи та форми дислексії, то, відповідно, і проблеми бувають різні. Наприклад, дітям із фонематичною дислексією важко розрізняти звуки, у результаті чого вони повільно читають, читають по буквам, замінюють одні звуки іншими, пишуть із помилками. З іншою формою дислексії (семантичною) дитина не замінює букви, але не розуміє те, про що читає. Деякі діти не можуть вивчити вірші напам’ять, хтось має проблеми із зоровою пам’яттю, у багатьох дітей словниковий запас менший, якщо порівняти з однолітками. У результаті наприкінці першого класу дитина з дислексією помітно відстає від однокласників. І тут з’являється, на мою думку, найбільша проблема: дитина починає комплексувати, її самооцінка падає, деякі діти починають глузувати, і вчителі часом не знають, що з цим робити.
На яких засадах має будуватися навчання таких дітей, щоби бути ефективним?
На жаль, у класі, де навчається приблизно 30 дітей, вчителю важко розробити індивідуальний підхід для дитини з дислексією. Тим більше, це проблема порівняно нова для України, вчителі часто не готові працювати з дітьми з особливими освітніми проблемами.

Але ситуація поступово змінюється: у нас з’явилась інклюзивна освіта, на допомогу вчителю приходить асистент, він розробляє індивідуальний план навчання. У школі з такою дитиною має займатися логопед, обсяг завдань може бути трохи менший, порівнюючи з іншими дітьми, і методи перевірки та оцінювання знань також дещо змінюються. Хочу підкреслити, що змінюються саме методи перевірки, але дитина оцінюється відповідно до навчально плану.

Є дуже багато простих способів допомогти такій дитині в навчанні: дозволити користуватися аудіопідручниками, записувати уроки на диктофон, давати більше часу на виконання завдання, опитувати більшість предметів усно, не примушувати вчити правила напам’ять. А головне – мотивувати, заохочувати та підтримувати її.